Невістка-безприданниця – 4

Здавалося б, все повернулося на круги своя. І мир в сім’ї відновлений. Але як би не так. Холодна війна тривала. Якщо раніше Валентина просто не могла змиритися з тим, що її чудовий у всіх відносинах син вибрав нареченої сільську попелюшку, то тепер було вражене і її власне самолюбство.

Свекруха і правда вважала, що виростила бездоганного сина. Високий, красивий, розумний. Ось, друга вища освіта отримує. Прекрасним фахівцем стане, коли довчиться. А що Наташа? Хіба вона йому рівня? Медсестра якась. Та ще ні шкіри, ні пики.

і

Відкрито в очі дівчині кидати образи вона майже перестала. Але лише тому, що тепер Наталя більше не мовчала. Стала частіше огризатися на свекруху, часом говорила відповідні гидоти. Хоча і рідко. Але кожне її слово врізалося в пам’ять мами Валі, як отруйний кинджал.

Мовчати Валентині було складно. Тому вона вирішила бити по інших місцях. Вона все частіше забирала маленьку Вероніку на прогулянку. Там, сидячи на лавці з іншими поважними дамами з їхнього двору, вона без утоми розповідала, яка огидна у неї невістка. Як вона жахливо готує. Як погано прибирає. Як не хоче піклуватися ні про чоловіка, ні про доньку. Не кажучи вже про те, що зовнішній вигляд не відповідає міської, та ще й заміжньої жінки.

Багато поважні двірські дами їй дійсно вірили. Але деякі сміялися, адже раз бачили, як невістка бігає розвішує білизну у дворі. Або пакети продуктів з магазину тягне. Хоча от з коляскою її і правда бачили рідко. Тому в словах Валентини читалася і частка правди.

Внучка обожнювала бабусю. Вона дарувала їй свої радісні посмішки та обійми. Наталя не протестувала. Вона була переконана, що чим більше дитина отримає любові і ласки в ранньому дитинстві, тим добрішим і слухнянішою він виросте. А точніше вона.

Іноді дівчина помічала, що донька любить бабусю більше, ніж її саму. Але вона була впевнена, що як тільки вони з чоловіком з’їдуть з батьківського дому, то все зміниться.

Пройшов місяць після примирення в сім’ї. Одного ранку Наташа прокинулася від жахливого головного болю. Аж до нудоти.

«Таких мігрені у мене вже давно не було», – подумала вона, а потім згадала, що в останній раз у неї також сильно боліла голова, коли вона була в перший раз вагітна. «Тільки не це!

Наталя так мріяла, що як доньці буде рочок, вона віддасть її в ясла і знову вийде на роботу. Їй так набридло відчувати себе рабинею і вічно поганий. А на роботі хоча б були подруги. Так і можливість допомагати людям їй теж була по душі. Адже вона любила свою професію. І коли навіть мріяла стати лікарем, а не звичайної медсестрою. Але заміжжя змінило її плани.

І тут раптом знову вагітна? Ця думка була Наташі неприємна. Вона почала серйозно замислюватися про те, щоб зробити тихенько аборт і нікому нічого не говорити. Але на жаль, це було не так просто.

Степан якраз збирався знову їхати. Цього разу на заробітки, щоб його сім’я ні в чому не потребувала. Йому підвернулася робота в іншому місті. Всього на пару місяців. Але платили цілком непогано.

Він поки не наважувався влаштуватися на постійну роботу. Точніше там, де він хотів працювати, не бажали брати студентів.

Наталя і не здогадувалася, як добре Стьопа вже встиг вивчити її. Він знав буквально кожен клаптик її тіла. Він бачив, як змінюється її настрій. Він завжди захищав її, якщо мати сварила. І йому відверто не подобалася напружена ситуація в сім’ї. Тому він теж мріяв переїхати швидше. Але поки не закінчить навчання, хотів ще пожити з батьками. Тим більше, що місця в трикімнатній квартирі всім було предостатньо.

Коли Наталя вийшла з ванної, вона була блідою і змученою. Степан одразу помітив, що щось не так.

– Що сталося, сонечко? Ти не захворіла? – тихо запитав він.

– Та ні, – сказала його дружина і якось сумно посміхнулася, – просто голова чогось розболілася. Пройде. Ось піду з Никусей погуляю, подышу свіжим повітрям.

Йому чомусь не сподобався погляд Наташі. Він бачив, якщо вона щось приховувала або недоговаривала. Звичайно це бувало для того, щоб його не засмучувати зайвий раз. Але зараз немає.

Що-то було інше. Але що? І тут він теж згадав.

– У тебе не мігрень випадково? Пам’ятаєш, у тебе раніше голова теж сильно боліла, пару тижнів. А потім ти дізналася, що у нас буде донька. Пам’ятаєш? – допитувався він.

Наталка зрозуміла, що він її розкусив. І більше немає сенсу прикидатися. Але замість того, щоб радіти, дівчина гірко розплакалася.

Степан не розумів, що відбувається. Йому хотілося сміятися від душі і кружляти її на руках, але його дружина плакала. Причому так гірко.

– Що сталося? Ти більше не хочеш дітей, мила?

– Хочу, але не зараз. Мені й так важко. Мама твоя зовсім по дому не допомагає. Якби не ти, я б з розуму зійшла. Я думала, що ми другого народимо, коли вже самі будемо жити. Але тільки не зараз. Можна, я зроблю аборт? А потім ми обов’язково ще заведемо дітей. Я тобі обіцяю! – благала його Наташа.

Степан став сіріше хмари. Як це аборт? Діти – це подарунок. І просто ось так викинути його на смітник? Цього він не міг допустити. Вони люблять один одного. Вони сім’я. І діти – це цілком природне продовження сім’ї. Це і його дитина теж. Як це перервати вагітність?

– Цього не буде! – сказав він і пішов з квартири, щоб трохи охолонути і подумати.

Наташа залишилася одна. Думки у її голові не давали їй спокою.

«Чому я сама не можу розпоряджатися своїм тілом і своїм життям? Адже Я теж жива людина. Я зараз не готова ставати матір’ю. Тіло ще не відпочило після перших пологів. Вероніці ще навіть року немає. Як же мене попало знову завагітніти? У мене ж медична освіта. І навіщо я повірила іншим матусям, що перші півроку після вагітності не можна знову залетіти? От дурна!»

Степан повернувся додому приблизно через годину. Він встиг прийняти рішення. І був майже впевнений, що скандалу не уникнути.

.

За підписку, коментарі і лайки усім велике спасибі!